Незалежний дитячий медіа центр "Голос Дитини"


	Статті / Оксана Драгущак //
Перше бойове хрещення Сесія… Для звичайної людини це просто слово, яке іноді зустрічається в газетах, в журналах, на телебаченні, але не має ніякого практичного значення. Проте є дві категорії, для яких сесія - це нестерпний обов'язок. Я думаю, ви здогадалися, хто це. Насамперед, це вельмишановні народні депутати. Ну і звичайно, бідолашні студенти. Я також досить довгий час не знала тої біди, але доля повернулася так, що одного чудового дня мені довелося поповнити лави студентів. Спочатку життя здавалось раєм: свобода, нові друзі, нові враження. Так тривало доти, поки не прийшла зима і одного похмурого ранку хтось з викладачів сказав: " Вітаю вас із початком першої сесії." Що тут почалося! Сонце безмежного щастя зайшло за хмари реальності. Уже не так радісно посміхаються друзі при зустрічі. Уже не таким безтурботним видається студентське життя. Невже це те, про що нас попереджали друзі - старшокурсники. Так, це - її величність сесія! Звичайно, тепер не обійтися без нововведень в студентському житті. Ти раптом дізнаєшся, що в кінці коридору на першому поверсі знаходиться бібліотека. І не просто визначаєш її місцезнаходження, а навіть знаходиш туди дорогу. Ти нарешті запам'ятовуєш назви всіх дисциплін, які вивчалися протягом семестру, і вже не плутаєш теорію масової комунікації з теорією журналістики або теорію літератури з українською літературою. Ти починаєш розуміти, що таке конспект. І найголовніше, тепер до слова ніч ти найчастіше додаєш епітет безсонна. Нарешті закінчився заліковий тиждень. Гіркий досвід показав, що ставитися до нього несерйозно - небезпечно, а занадто серйозно - смішно. Хоча заліки не деференційовані, тобто, "зарах-незарах"( або "дурак-не дурак", як кажуть студенти), проте до деяких з них потрібно готуватися, як до іспитів. Після цього хтось дуже добрий та розумний зробив тиждень канікул. З одного боку, це невеличка субсидія студентам перед іспитами. Але поглянемо на цю ситуацію з іншої сторони. Новий рік, Різдво, ціла торба інших свят. Усі навколо тебе розважаються, відпочивають, відвідують різні цікаві місця. А ти, наче біла ворона, змушена сидіти за підручниками та догризати граніт університетської науки. Ну, хіба це справедливо? Звичайно нерви довго не витримують, терпіння закінчується і ти, закинувши книги у найглухіший закуток, біжиш разом з друзями на дискотеку. Зате потім… Найцікавішим етапом сесії, безсумніву, є ніч напередодні іспиту. За кількістю магічних діянь вона може зрівнятися хіба що з ніччю на Андрія. Звичайно, осередком такого "студентського відьмацтва" є гуртожиток. Тут можна побачити не лише найрізноманітніші способи написання шпаргалок, а й почути поради, прислухавшись до яких ти точно складеш іспит на потрібну оцінку. Серед них найпопулярнішими є такі: на ніч покласти під подушку конспект (вся інформація звідти надійде по невідомих каналах у твою голову), ні в якому разі не мити голову безпосередньо перед іспитом (кажуть, вода має приховану здатність змивати знання), тягнути білет лівою рукою (вона щасливіша). Але найбільше мені сподобався такий рецепт притягування успіху на іспиті (доречі, з власного досвіду можу сказати, що дуже ефективний): опівночі напередодні "дня страшного суду" взяти залікову книжку, висунути руку у відчинене вікно і тричі голосно крикнути: "Шара, прийди,"- після чого закрити заліковку і не розкривати до того часу , поки екзаменатор не виставлятиме оцінку (щоб та сама шара не вилетіла передчасно). Отже, якщо холодного зимового ранку десь близько восьмої години у громадському транспорті ви побачите нещасне, змучене обличчя з великими синцями під очима, то не лякайтеся, це - студент-першокурсник прямує на іспит (у старших його колег вигляд дещо кращий). І те, що він читає книжку догори ногами, зовсім не свідчить про його надзвичайні здібності, а швидше про безсонну ніч. Краще побажайте йому успіху . Але все погане, як і хороше, коли-небудь закінчується. Минула й перша сесія. Не знаю, що допомогло мені скласти її так, як хотілося. Можливо - магія, а може - знання, але тепер я з гордістю можу носити звання студента, адже пройшла вже своє перше бойове хрещення. І з впевненістю можу сказати, що студента без сесії не існує. Бо кому ж потрібен той бідолага, як не викладачеві на іспиті.