Кирило Кожум‘яка

В одній країні був мудрий Президент. Та хтось завжди підтасовував голоси на його виборах. Ті люди, які підраховували голоси, розуміли, що за Змія ніхто не буде голосувати. Але він кожного разу хотів перемогти і доводилося робити перевибори.
Одного разу Президенту подзвонив агент Змія та й говорить: „Зустрінемось на узбережжі о дванадцятій годині ночі, але приходь з грошима, тоді ми не будемо підтасовувати голоси”.
„Скільки ж грошей потрібно?” – „Десять тисяч доларів” – „Добре”. Довго думав Президент як же вийти з цієї ситуації. Вирішив покликати людей, які в нього працювали та й почав з ними радитися. Радились, радились, та один працівник і каже: „Я знаю такого суперагента, що зможе перемогти Змія”.
„А як його звати?” – „Кирило Кожум‘яка, бо він шкіру мне, а потім свою базуку нею обмотує”.
„Ну тоді покличте Кирила й спитайте”. Покликали його, спитали, чи не хоче зі Змієм побитися. Він згодився. От вони приїхали на узбережжя. Нарешті, прилетів Змій.
Президент й говорить: „Якщо ти побореш нашого суперагента, тоді віддамо гроші, але якщо ні, тоді сядеш у в'язницю”. „Добре, – каже Змій, – так і буде”. Почали вони битися... Як Кирило вистрелить, то мало будинок не зірве, а Змій як дихне, то мало ліс не спалить.
Довго вони билися, та от уже Змій не може та здається... Взяли тоді Змія та повели до в'язниці. Президент нагородив Кирила грошима і поїхав собі. А Кирило гроші людям бідним оддав, а собі й далі шкіру м‘яв, а Змій у в'язниці і сидить аж до цих пір.